Видатні біологи

Гіппократ

(бл. 460 р. до н. е. - бл. 370 р. до н.е.)

Давньогрецький лікар Гіппократ став першим ученим, який, відкинувши марновірство і містику, поставив медицину на наукову основу. Його праведливо називають "батьком медицини".
Гіппократ став справжнім реформатором древньої медицини. Він першим підійшов до неї як до науки. У хвороб, вважав він, є природні причини. Про них можна дізнатись, вивчивши будову і життєдіяльність людського організму. В своїх трудах Гіппократ глибоко і детально розглянув найрізноманітніші галузі медицини. Правильному харчуванню присвячений труд Гіппократа "Дієта при гострих захворюваннях". Він був прекрасним хірургом, добре розумівся на анатомії. Знав і застосовував для лікування більше двохсот лікарських рослин.
Гіппократ жив у часи Перикла, був сучасником Сократа і Платона, лікував від уявного безумства філософа Демокрита.
Гіппократ сформулював моральний кодекс лікаря, норми його поведінки. Перша заповідь лікаря, за Гіппократом, звучить: " Не зашкодь!"

Аристотель

(384 р. до н.е. - 322 р. до н.е.)

Аристотель вплинув на весь подальший розвиток наукової і філософської думки. Його твори стосувалися практично всіх галузей знання того часу.

Великий енциклопедист древності Аристотель став одним із засновників біології як науки, вперше узагальнивши біологічні знання, які були накопичені до нього людством. Найвизначніші труди Аристотеля з біології - "Історія тварин", "Про частини тварин", "Виникнення тварин". Зокрема, в "Історії тварин" Аристотель першим в історії науки розробив систематику тварин. Він розділив їх на дві великі групи: тварини з кров"ю і безкровні. Цей поділ приблизно відповідає поділу на хребетних і безхребетних.

Аристотеля називають "батьком зоології". Він вивчив більш ніж 500 видів тварин, описав їхній зовнішній вигляд і будову, спосіб життя і поведінку. Цікавила Аристотеля і проблема походження життя. За своє життя він зробив для науки значно більше, ніж було зроблено за ряд наступних століть.

Клавдій Гален

(бл.130 - бл.200)

В своїх трудах прославленому вченому і лікарю Древнього Риму Клавдію Галену удалось закласти теоретичні основи медицини і анатомії на п"ятнадцять століть уперед. Рукописи Галена зайняли майже 500 сувоїв (довгих смуг пергаменту, згорнутих в трубку). Із 400 робіт до нас дійшло лише біля сотні. Найбільш знамениті твори Галена - "Про призначення частин людського тіла" і "Про анатомію". В одному із своїх творів він описав біля 300 м"язів людини, багато з них - вперше. Гален довів, що не серце, а головний і спинний мозок є "осереддя руху, чуттєвості і душевної діяльності".
Клавдій Гален поклав початок аптекарській науці - фармакології. Їй він присвятив цілих 11 творів. Він навчав, як витягувати з рослин активні речовини. "Галеновими препаратами" до цього часу називають настойки і мазі, приготовані певним способом.

Карл Ліней

(1707- 1778)

Нещодавно минуло 300 років із дня народження одного з найславетніших учених світу - шведського біолога Карла Ліннея.
До XVIII століття вчені і любителі природи виконали величезну роботу, по всьому світу збираючи і описуючи рослин і тварин. Але орієнтуватись в накопиченому ними океані відомостей ставало дедалі важче. Узагальнив і систематизував ці знання шведський натураліст Карл Ліней. Він заклав основи сучасної систематики.
Щоб "розкласти по поличках" величезну кількість описів рослин і тварин, необхідна була якась одиниця систематики. Такою одиницею, спільною для всього живого, Ліней зробив вид. Другим крупним досягненням Лінея стало встановлення ієрархії систематичних груп. Схожі види він об"єднав у роди, схожі роди - в ряди, ряди - в класи. Людину ( яку він назвав "людиною розумною", Homo sapiens) Ліней досить сміливо для свого часу помістив в клас ссавців, ряд приматів, разом з мавпами.
Величезну роботу проробив учений за все своє життя. Він не тільки описав біля 10 тис. видів, але і сам відкрив біля 1,5 тис. із них. Його ім"я назавжди залишилось в латинських назвах описаних ним тварин і рослин.

Чарльз Дарвін

(1809 - 1882) 

Англійський учений Чарльз Дарвін зумів створити теорію розвитку живого світу, яка стала основою біологічної науки ХХ століття.
В 1859 році був виданий основний труд всього життя Дарвіна. Він був названий за традиціями тієї епохи багатослівно: "Походження видів шляхом природного відбору або виживання благо сприятливих порід в боротьбі за життя". В перший же день розійшовся весь тираж цієї книги - 1250 екземплярів, що для тих часів для наукового твору було нечувано. В 1868 році був видана друга фундаментальна праця Дарвіна, а саме двохтомник "Видозміна домашніх тварин і культурних рослин". Цю книгу зазвичай розглядають як доповнення до "Походження видів..."
В "Походженні видів..." Дарвін не став детально зупинятися на походженні людини. В 1871 році він випустив окрему роботу "Походження людини і статевий відбір", де розглянув це питання. Висунута в ученні Дарвіна ідея про походження людини від тварин завжди зустрічала найбільше заперечень. Сам Дарвін писав про це: "З жалем думаю я, що основний висновок цього твору про те, що людина походить від менш досконалої органічної форми, буде багатьом не до смаку. Але ж неможливо заперечувати, що ми походимо від дикунів." 

Іван Петрович Павлов

(1849 - 1936)

В 90-ті роки ХІХ століття Павлов поставив ряд дослідів з вивчення травлення, які стали класичними. Методи досліджень, запропоновані ним, були новаторськими. Нобелівська комісія оцінила результати дослідів Павлова як відкриття світового значення, і в 1904 році ученому була вручена Нобелівська премія, а ще через три роки він був вибраний в Академію наук Росії.
Але справою всього життя Павлова стало вчення про вищу нервову діяльність. Строго науково підійшов він до того, що раніше вважалось заповідним і непізнаваним. В одному із виступів він відмітив, що "мозок, який створив природознавство, сам стає об"єктом цього природознавства". Дослідження Павловим фізіології вищої нервової діяльності (2-ої сигнальної системи, типів нервової системи, локалізації функцій, системності роботи великих півкуль головного мозку і ін. ) спричинили великий вплив на розвиток фізіології, медицини, психології і педагогіки.
В 20 - 30-х роках Павлов не однократно виступав (в листах до керівництва країни) проти свавілля, насильства і придушення свободи думки в країні.
В серпні 1935 року в Ленінграді відбувся Всесвітній конгрес фізіологів. Його президентом був вибраний академік Павлов. Делегати конгресу присвоїли йому почесне звання "princeps physiologorum mundi" - з латини "старійшина фізіологів світу". Це був справжній науковий тріумф Павлова, вінець його діяльності.